Патріотичне виховання – це
сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,
що любить і ненавидить людина, яка формується.
В. О. Сухомлинський.
На сучасному етапі національного духовного
відродження у зв’язку з затяжною економічною кризою (котра позначилася й на
соціальній сфері) все більшої ваги набуває проблема формування у підростаючих
поколінь почуття любові до Батьківщини, відданості молодих справі зміцнення
державності, активної участі у діяльності та життєтворчості.
У “Концепції громадянського виховання
особистості в умовах розвитку української державності” зазначається, що метою громадянського
виховання є формування “свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто
людини, з притаманними їй особистісними якостями, з рисами характеру,
світоглядом і способом мислення, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток
та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні” .
Тлумачний словник української мови визначає патріотизм
як “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них
на жертви і подвиги”. Патріот – це вітчизнолюб, ревнитель про його благо.
З точки зору філософії патріотизм – моральний
і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов і відданість вітчизні,
гордість за його минуле і сучасне, бажання захищати інтереси батьківщини.
Патріотизм – одне з найглибших громадянських
почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові,
гордість за надбання національної культури. Патріотизм виявляється в практичній
діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.
Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли за первіснообщинного
ладу як форми усвідомлення родових зв’язків, обрядів і звичаїв.
Мета патріотичного виховання – це виховання
свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої
культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в
громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної,
художньо-естетичної культури.
Патріотичне виховання повинно здійснюватись
як двоєдиний процес на психологічному та ідеологічному рівнях:
ü Це
морально-психологічний процес формування почуттів, уявлень, звичок, настроїв,
прагнень, норм патріотизму, вольових якостей.
ü Це
світоглядний рівень – формування патріотичної свідомості, ідей, поглядів,
переконань.
Під структурою патріотизму розуміють систему
таких якостей та компонентів:
Ø Патріотичне
почуття (любов до рідного, тривога, відповідальність за долю Вітчизни).
Ø Національна
гідність людини.
Ø Потреба в
задоволенні своїх національних інтересів, у національному самовпевненні.
Ø Патріотична
свідомість на основі національної свідомості, осмислення своєї громадянської
ролі в суспільстві.
Ø Національний
такт і повага до національної гідності людей інших національностей.
Ø Потреба у
збереженні і передачі іншим людям вітчизняних духовно – культурних цінностей.
Ø Потреба і
готовність до діяльності патріотичного змісту.
Одним із завдань формування патріотизму є
забезпечення учнів знаннями, розвиток їх мислення, а також почуттів, пов’язаних
з любов’ю і відданістю Вітчизні та культурою міжнаціональних відносин. Головними
засобами у вирішенні цих задач є навчання і різноманітні форми позакласної
виховної роботи.
Патріотичне виховання в школах спрямовується на залучення
учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у
дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань
на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Воно здійснюється на всіх
етапах навчання в школі, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і
цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на
цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури,
виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного
вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.
У процесі формування патріотичних рис та якостей особистості
варто звернути особливу увагу на відбір методів навчально-виховної діяльності,
які стимулюють процес засвоєння патріотичних знань, вироблення волі в їх
практичній діяльності, що передбачає поєднання знань та переконань. В практиці
роботи вчителів сучасної школи можна виділити деякі ефективні методи, що сприяють
формуванню патріотичних переконань: методи організації навчально-пізнавальної
діяльності; методи формування свідомості особистості; стимулювання навчально-пізнавальної
діяльності; методи організації діяльності учнів і формування досвіду поведінки;
методи контролю та самоконтролю в навчанні; методи стимулювання діяльності,
поведінки учнів.
Процес формування патріотизму спирається на виокремлення
певних ознак, які визначають творчу діяльність педагога: педагогічне
передбачення у формуванні національно-патріотичних рис; прогнозування ускладнень
в процесі спілкування викладач-учень; схильність вихователя до оптимальності
вибору спільних творчих дій; вимогливу доброту педагога у процесі навчально-пізнавальної
діяльності.
В цілому педагог в своїй практичній діяльності має
реалізувати такі завдання:
1) розкриття для
кожної особистості поняття патріотизму, любові до свого народу, до рідної
Батьківщини;
2) формування патріотичних переконань в учнів,
обґрунтування необхідності їх постійного удосконалення в реальних умовах навчально-пізнавальної
діяльності;
3) використання реальних соціально-педагогічних умов у процесі
реалізації завдання національно-патріотичного виховання особистості;
4) застосування нових
наукових досягнень у практиці патріотичного виховання особистості, активізація
шляхів підвищення ефективності національно-патріотичного виховання учнів у
сучасній школі.
З метою організації патріотичного виховання учнівської
молоді в навчальних закладах доречно проводити:
Ø лекції,
бесіди («Я –
громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя
рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн», «Наша
вітчизна –Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки»,
«Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків»,
«Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся»,
«Народні символи», тощо);
Ø семінари, «круглі столи», конференції
(«У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити
миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);
Ø уроки
пам’яті («Їх славні імена
в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що
Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни»);
Ø організовувати
екскурсії до музеїв
військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічі з
ветеранами війни, праці та військової служби, походи по місцях бойової слави,
пошукову роботу, участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування;
Ø акції з метою упорядкування
меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань
захисників Вітчизни;
Ø години
спілкування («Я – громадянин і
патріот держави», «Я –українець!»,
«Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);
Ø залучати
молодіжні громадські
організації до соціального становлення підлітків, розвитку духовності та
зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу;
Ø налагодити
співпрацю з органами
виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури і освіти щодо
героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків
українського суспільства, виховання почуття гордості громадян за свою Батьківщину;
Ø сприяти
створенню військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих
центрів творчості, фізкультурно-спортивних та туристських клубів і підтримки їх
роботи;
Ø заходи,
які виховують любов до української мови – «Свято рідної мови», «Шевченківське слово», «Тиждень
української мови»; конкурс на кращу розповідь української народної казки, вечір
українських загадок, прислів’їв, легенд;
Ø форми
роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу (історичне краєзнавство) – відвідування місць історичних
подій, вивчення літератури, збирання документів, влаштування виставок,
складання історії свого роду, участь у роботі гуртків, оформлення кімнат
народознавства, святкування Дня Конституції, Дня незалежності України;
Ø форми
і методи виховання правосвідомості – вивчення Конституції України, зустрічі з депутатами, працівниками
правоохоронних органів, дискусії: «Чи варто дотримуватись букви закону?», «Що
значить бути патріотом?», захист рефератів з тем «Найважливіші функції
Української держави», «Свобода та особиста недоторканість громадян»;
Ø виховання
засобами праці –
соціально-проектна діяльність, аукціони, ярмарки, розширення зеленої зони біля
школи, впорядкування та догляд за подвір´ям, проведення операцій «Турбота»,
«Милосердя» та ін.;
Ø оформлення
куточків державної символіки,
де учні мають змогу ознайомитися з державними символами України – Гербом,
Гімном, Прапором, постійне виховання в учнів поваги до державних символів,
розвиток в них свідомості справжніх громадян і патріотів своєї країни;
Ø розпочинати заходи з виносу Державного прапора України прапороносною групою, на урочистих лінійках повинен звучати державний Гімн
України.
Система
національно-патріотичного виховання учнів дозволяє формувати в майбутніх
громадян патріотичне мислення, патріотичну свідомість, розвивати інтелект
особистості для активної участі в навчально-пізнавальній діяльності, виробляти
активну громадянську позицію, реалізувати її в практичній діяльності.
Отже, використання сучасних підходів до технології
формування патріотичних рис особистості передбачає пізнання учнями себе й своєї
свідомості. Дидактичні аспекти навчального процесу дають змогу формувати в учня
необхідні риси майбутнього громадянина: творчість, активність, ініціативність,
наполегливість.
Як свідчить історичний досвід, без національно –
патріотичного виховання молоді неможливо зберегти державу, зокрема націю.
Патріотичне виховання покликане формувати в молоді високі моральні якості та
ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу в служінні їй. Воно
орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини
зі шляхетними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом
мислення, почуттями та поведінкою, спрямованими на саморозвиток.
Немає коментарів:
Дописати коментар